Адвокат Грабчук О.В.

Адвокат Житомир, юрист Житомир

Зв'яжіться з нами
067-994-23-34, 063-942-61-48

Ст.190 КК України: шахрайство або право одинокої матері на соціальні виплати

  За останній рік збільшилась кількість клієнтів, які звертаються до нас за консультацією в описаній нижче ситуації. Ситуація полягає в тому, що жінка має статус одинокої матері. В свідоцтві про народження дитини запис про батька дитини здійснено в порядку ст.135 СК України (за вказівкою матері). Така особа звертається до органів праці та соціального захисту населення (ПСЗН) із заявою про встановлення їй соціальної допомоги на дитину як одинокій матері. Після отримання такої допомоги органами поліції жінці оголошується про підозру за ст.190 КК України, а в окремих випадках додатково за ст.358 КК України. При цьому слідчий обґрунтовує свою позицію тим, що особа, звертаючись із заявою про призначення соціальної допомоги на дитину, фактично проживала з батьком дитини, вела з ним спільне господарство, і таким чином вчинила шахрайство – заволоділа грошовими коштами в сумі виплаченої соціальної допомоги, а також підробку та використання завідомо підробленого офіційного документа.
  Нами було проаналізовано дані ЄДРСР по такій категорії справ. Встановлено, що у більшості з них розгляд закінчено шляхом ухвалення обвинувального вироку, згідно з яким обвинувачена або повністю визнала свою вину, або поряд з цим погодилась на укладення угоди про визнання винуватості.
  Наприклад, справа № 277/339/18 (Ємільчинський районний суд Житомирської області). Особа обвинувачувалась в тому, що проживаючи з 2008 року разом із співмешканцем, ведучи з ним спільний побут та господарство, маючи взаємні права та обов’язки, спільних малолітніх дітей, вирішила отримати державну допомогу на дітей одиноким матерям. З цією метою при заповненні форми заяви «Про призначенні усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг» умисно відмітила позицію «не проживаю» в табличній формі «З особою, від якої маю дитину», тим самим внісши завідомо неправдиві відомості про те, що вона не проживає з батьком дітей. Складену завідомо неправдиву заяву разом з пакетом необхідних документів надала до УПСЗН. Рішенням УПСЗН від 19.01.2017 р. особі призначено державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям та проведено виплату щомісячних нарахованих сум на кожну дитину, шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок.
  За наслідками розгляду справи судом затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28.03.2018 р. між прокурором та обвинуваченою. Згідно з угодою, особу визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.ч. 1, 3, 4 ст.358 КК України, призначено їй остаточне покарання у виді одного року позбавлення волі та звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік.
  Однак є непоодинокі випадки, коли суди приходять до висновку про повне або часткове виправдання обвинуваченої. Наприклад, справа № 299/2014/15-к (Виноградівський районний суд Закарпатської області). Жінка обвинувачувалась в тому, що діючи умисно та шляхом обману, з метою незаконного отримання соціальної допомоги одиноким матерям, вчинила дії всупереч вимогам абз.4 ст.18-1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». А саме: жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям не має. Тобто, особа фактично перебуваючи у цивільному шлюбі з батьком свого сина, з яким вела спільне господарство, умисно повідомила соціальному працівнику неправдиву інформацію, яка була ним внесена в текст заяви про те, що вона являється одинокою матір’ю. Приховала таку інформацію при перевірці її соціальними працівниками і в подальшому про вказаний факт УПСЗН Виноградівської райдержадміністрації не повідомила. Хоча була обізнана про обов’язок повідомляти органи ПСЗН про факти зміни у складі сім’ї. Як наслідок обвинувачена незаконно отримувала грошову допомогу за кошти Державного бюджету України, чим самим спричинила державі матеріальні збитки. Крім того, особа обвинувачувалась за ст.358 КК України (підроблення іншого документа, який надає права, та використання завідомо підробленого документа).
  В судовому засіданні обвинувачена вину категорично не визнала і повідомила, що у батька її сина є інша співмешканка, з якою він фактично і проживає. Судовим розглядом встановлено, що досліджені судом письмові докази (в т.ч. наявні в матеріалах кримінального провадження матеріали особової справи по отриманню обвинуваченою соціальної допомоги) не є доказами винуватості обвинуваченої, оскільки іншими дослідженими в судовому засіданні доказами (зокрема, показаннями свідків) не доведено неправдивість відомостей, зазначених у заявах, які подавалися обвинуваченою для отримання соціальної допомоги як одинокій матері. Додані до заяв документи надавалися обвинуваченою та підтверджують право обвинуваченої на отримання вказаної допомоги. У довідках з місця проживання про склад сім’ї відображено те, що до складу сім’ї входять малолітні діти та проставлено записи про те, що вона є одинокою матір’ю. Ухвалюючи вирок суд резюмував, що час, місце, спосіб та інші обставини кримінальних правопорушень і за ст. 190, і за ст. 358 КК України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, за внутрішнім переконанням суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено винуватість обвинуваченої поза розумним сумнівом, зокрема, не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад інкримінованих їй кримінальних правопорушень, що згідно п.3 ч.1 ст.373 КПК України є підставою для ухвалення виправдувального вироку. Суд визнав особу невинуватою у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні вказаних злочинів та виправдав у зв’язку з недоведеністю, що в її діяннях є склади даних кримінальних правопорушень.