Адвокат Грабчук О.В.

Адвокат Житомир, юрист Житомир

Зв'яжіться з нами
067-994-23-34, 063-942-61-48

В Житомирі суддя отримав пояснення свідків по телефону

  

  У справі № 295/16337/19 суддя районного суду здійснював розгляд адмінматеріалів про притягнення особи за ст.130 КУпАП. При обґрунтуванні свого рішення суддя послався на показання свідків, що отримав від них по телефону. Так, суддя зазначив «Свідки по телефону повідомили, що з’явитися до суду можливості не мають, однак письмові пояснення, надані 24.10.2019 р. ними під час складання адміністративного протоколу вони підтримують повністю».


  Справа № 295/16337/19 розглядалась за правилами КУпАП.
  Згідно з Главою 21 КУпАП, свідки віднесені до осіб, що беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення. Згідно з положеннями ст.272 КУпАП, на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов’язаний з’явитися, дати правдиві пояснення і відповісти на поставлені запитання. Отже, КУпАП встановлює правило, що суддя повинен сприймати показання свідків особисто в судовому засіданні. Згідно з положеннями ст.279 КУпАП встановлює, що під час розгляду адмінматеріалів на засіданні суддя заслуховує осіб, які беруть участь у розгляді справи (тобто свідки заслуховуються суддею безпосередньо під час судового засідання).
  Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, вказаній вище категорії справ встановлюються загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду, а також гарантії щодо визначення обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення. З врахуванням прецедентної практики ЄСПЛ, хоч і за українським кодексом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред’явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ. Таке обвинувачення повинне тлумачитись в світлі трьох критеріїв з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (п.51 Рішення ЄСПЛ у справі «Михайлова проти Російської Федерації»)). Зокрема, в даному випадку адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування ТЗ, мають каральний і стримуючий характер. Штраф на момент його накладення більше за прожитковий мінімум громадян в декілька разів. Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні ст.6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
  ЄСПЛ в інших справах проти України (наприклад, п.33 Рішення у справі «Гурепка проти України») розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним, та такі адміністративні провадження слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст.6 Конвенції.
  П.«d» ч.3 ст.6 Конвенції, констатує, що обвинуваченому гарантується право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. ЄСПЛ в своїй прецедент ній практиці неодноразово констатував, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені ст.6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Пункти 1 та 3 ст.6 Конвенції вимагають вжиття конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту.
  Так, пояснення свідків, які додані до протоколу мали одне із вирішальних значень для встановлення вини особи, при цьому дані пояснення свідків спростовувались поясненнями останнього та ще одного свідка захисту, що потребувало перевірки пояснень свідків «обвинувачення» в судовому засіданні.