Адвокат Грабчук О.В.

Адвокат Житомир, юрист Житомир

Зв'яжіться з нами
067-994-23-34, 063-942-61-48

Хочу передати дітям/ онукам/ родичам нерухоме майно. Що мені робити і як діяти?

   З кожним роком у наших батьків, бабусь чи дідусів виникає одне й теж саме запитання – як передати дітям нажите протягом власного життя нерухоме майно, але при цьому не залишитись на вулиці. Логічне запитання, до того ж діти та ситуації теж бувають різними. Виходячи з положень чинного Цивільного кодексу України, можна запропонувати 4 варіанти вирішення такого питання:

  • Договір дарування
  • Договір довічного утримання
  • Заповіт
  • Спадковий договір.

   Тепер коротко про кожен запропонований варіант.

   Договір дарування. Відповідно до статті 719 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передаєабозобов’язуєтьсяпередати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.З самого визначення договору зрозуміло, що майно передається у власність обдаровуваному. Тобто, перехід права власності від дарувальника до обдаровуваного відбувається після прийняття останнім правововстановлюючих документів на дарунок або символів дарунка – наприклад, ключів. Проте, законодавець закріплює за дарувальником право передати майно у майбутньому через певний строк або у разі настання відкладальної обставини (тобто обставини, що стала причиною не передання майна одразу після укладення договору). При цьому в частині 3 статті 723 ЦК України зазначаєть, що якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється. А тепер спробую пояснити все на реальному прикладі. До Вас звертається бабуся, яка хоче подарувати свою квартиру онуку. Ви їй пропонуєте укласти даний вид договору. Бабуся погоджується, йде до нотаріуса і вони підписують договір дарування. Після цього онуку передаються ключі або документи, що посвідчують право власності на дану квартиру. Для бабусі це означає, що вона вже більше не власниця даного житла. Або ж можливий варіант укласти договір дарування в котрий включити положення про те, що майно буде передано через певний строк. А тут до настання даного строку бабуся помирає або онук помирає. В такому випадку договір припиняється і онук вже повинен спадкувати за законом або бабуся повинна знову вирішувати питання про передачу квартири комусь іншому.Враховуючи все зазначене вище, можна з точністю сказати, що даний варіант вирішення проблеми не поганий, проте є декілька підводних каменів, котрі можуть зіграти злий жарт не лише з дарувальником, а і з обдаровуваним.

   Договір довічного утримання. Відповідно до статті 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Багатообіцяюче визначення поняття даного договору, але при цьому, знову ж таки,проблема з моментом переходу права власності від відчужувача до набувача. Якщо говорити про такий перехід на прикладі нерухомого майна, то відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України, права на нерухомемайно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації. Тобто, якщо пояснювати на реальному прикладі – бабуся – відчужувачна наступний день, після здійснення нотаріусом державної реєстрації прав на нерухоме майно вже не власниця майна, хоча право розпоряджатися цим майном у набувача виникне лише після смерті відчужувача. До того ж — договір може бути розірвано лише за рішенням суду (перший позов) і відчужувач має право вимагати повернення переданого майна (другий позов). При цьому, судячи з усього, позовів буде щонайменше два, один з яких є позовом майнового характеру. Тому бабусі доведеться ще витратити чимало коштів, щоб повернути собі власне майно.

   Заповіт. Думаю про заповіт багато говорити не потрібно. Проблем з переходом права власності тут не буде, тому що все майно перейде у власність спадкоємців вже після смерті спадкодавця. Але тут є свої «маленькі» проблеми – складна процедура прийняття спадщини, можливість оскарження заповіту, суперечки між спадкоємцями, що призведе до довготривалої судової тяганини.В чому полягає складність процедури? Після смерті заповідача відкривається спадщина, після чого у родичів є 6 місяців, щоб прийняти спадщину. Для цього особа повинна:

  • знати, куди їй звертатися. Якщо це місто – до державного або приватного нотаріуса, якщо ж сільська місцевість або місцевості в яких немає нотаріусів – до повноважних органів чи осіб, якімають право здійснювати нотаріальні дії ( сільська місцевість – сільські ради; перебування закордоном – консульські установи, тощо).
  • Особисто написати заяву про прийняття спадщини та подати додаткові документи, такі як – свідоцтво про смерть спадкодавця; довідка з ЖЕКу про останнє місце проживання та місце реєстрації спадкодавця; заповіт; довідку про склад сім’ї; документи, що підтверджують родинні стосунки зі спадкодавцем; правовстановлюючі документи на майно, що заповідається.

   Нічого особливого, але, наприклад, заповіт може загубитись, чи один із спадкоємців відмовляється надати правовстановлюючі документи, тощо. До тривалих строків прийняття спадщини можуть також додатись обставини за яких особа взагалі не знала, що відкрито спадщину, в результаті чого строк у 6 місяців нею пропущено. В такому випадку особі необхідно буде витратити купу часу, нервів та коштів, для того, щоб довести поважність причин пропуску такого строку, оскільки  Верховний суд України у справі № 6-1486цс15, від 4 листопада 2015 року, дійшов висновку про те, що саме по собі незнання про смерть спадкодавця не свідчить про поважність пропуску строку для прийняття спадщини.

   Спадковий договір. На практиці даний договір ще не набув великої популярності, проте він має декілька позитивних ознак, на які потрібно звернути увагу. Відповідно до статті 1302 ЦК України, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язуєтьсявиконуватирозпорядженнядругоїсторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. З самого визначення одразу стає зрозумілим, що проблем з переходом права власності не буде, оскільки право власності у набувача виникне лише після смерті відчужувача. Це говорить нам про те, що бабуся на вулиці на наступний день після нотаріального посвідчення такого договору – не опиниться. Саме ця ознака відрізняє спадковий договір від договору довічного утримання, а повірте, до нас все частіше звертаються люди з простим питанням – як передати майно дітям/онукам/родичам, але при цьому не втратити на нього право. Щоб далеко не ходити – моя бабуся хотіла віддати мені свою частину квартири, але при цьому до смерті залишатися її власницею. Саме тому ми скористались спадковим договором.Окрім моменту переходу права власності, важливе значення має спрощена процедура дій, після смерті відчужувача. Так, отримавши свідоцтво про смерть Ви звертаєтесь до нотаріуса з даним документом і він, після зняття обтяжень з даного майна, видає Вам правовстановлюючий документ. Які документи необхідно надати нотаріусу для укладення даного договору (на прикладі нерухомого майна) :

  • Паспорти, свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб та ідентифікаційні коди відчужувача та набувача;
  • Паспорти та ідентифікаційні коди осіб, які прописані у будинку/квартирі, що підлягає відчуженню;
  • Технічний паспорт на будинок/квартиру;
  • Довідка з ЖЕКу про осіб, зареєстрованих в будинку/квартирі;
  • Документи про проведення оцінки майна (звіт про оцінку майна).

   Отже, питання передачі майна власним дітям, онукам чи родичам на сьогоднішній день достатньо широко врегульовано цивільним законодавством і з запропонованих варіантів можна обрати той, який Вам найбільше підходить. Проте консультація з юристом в кожному конкретному випадку точно не завадить.

   Юрист Ольга Антонович